Бабич Основи Культури Мовлення скачать

      Комментарии к записи Бабич Основи Культури Мовлення скачать отключены

Уважаемый гость, на данной странице Вам доступен материал по теме: Бабич Основи Культури Мовлення скачать. Скачивание возможно на компьютер и телефон через торрент, а также сервер загрузок по ссылке ниже. Рекомендуем также другие статьи из категории «Файлы».

Бабич Основи Культури Мовлення скачать.rar
Закачек 2184
Средняя скорость 8005 Kb/s

Бабич Основи Культури Мовлення скачать

Роль слова в діяльності медика
Розмовний, науковий стилі разом з офіційно-діловим є характерними для фахового мовлення лікаря. Чудодійна сила слова. Лікування – мистецтво використан.

Стилістика і культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики
Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення. Критерії розрізнення мовлення правильного і комунікативно доцільного. Практична стилістика і культ.

Культура усного фахового спілкування
Особливості усного спілкування. Шість заповідей ділового етикету Джен Ягера. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Етика і психологі.

Стилі мовлення
Поняття літературної мови та мовної норми. Поняття стилів мовлення. Розмовний стиль. Художній стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Епістолярни.

Мова засобів масової інформації в аспекті культури мовлення
Масова інформація та її мова, українська та російська мови в радіоефірі. Культура мовлення: правильність, точність, логічність, чистота, виразність, д.

Слухавку намагайтеся підняти між другим та четвертим дзвінком. Після п’ятого телефонного дзвінка спрацьовує автовідповідач.

Якщо вам зателефонували у той час, коли ви вирішуєте термінову справу, попросіть вибачення і пообіцяйте сконтактуватися з тим, хто телефонує, пізніше. Обов’язково дотримуйте слова. Можна попроси­ти партнера, щоб він сам зателефонував пізніше, коли ви будете вільні.

Якщо співробітника, якого просять до телефону, немає на місці, а питання, яке порушує адресант, може вирішити інший співробітник, потрібно запросити його або дати відповідний номер телефону.

Якщо сталося роз’єднання з технічних причин, відновлює зв’язок той, хто телефонував.

Закінчує розмову той, хто її почав. Якщо співрозмовник жінка, то ініціативу варто віддати їй.

Не ведіть двох розмов одночасно.

Ніколи не кладіть несподівано слухавки.

На помилковий дзвінок реагуйте ввічливо, за власний помилковий дзвінок просіть вибачення.

Пам’ятайте, що службовий телефон — для службового користування.

Отже, основні вимоги до мовця, що говорить по телефону, такі: 1) чіткість, чистота артикуляції, правильність дикції; 2) середній за силою голос мовлення; 3) лаконізм висловлювання (лексичний і син­таксичний), чіткість, виразність побудови фрази; 4) темп мовлення -середній; 5) тон мовлення — спокійний, ввічливий 19 .

Культура ведення ділової телефонної розмови — ознака загальної куль­тури людини. Вироблення певних принципів поведінки у телефонному спілкуванні, дотримання соціально-психологічних вимог телефонного етикету не тільки характеризує людину як ділову, енергійну, цілеспря­мовану, а й реально допомагає у веденні справи.

§ 3. Український мовленнєвий етикет

Життя людини в суспільстві регламентоване системою різних пра­вил, законів. Правила соціальної поведінки людини, які виробилися впродовж усієї культурної еволюції людства і враховують його соціаль­но-історичний досвід, становлять зміст поняття „етикет».

Етикет (франц. йtiquette, від флам. steeken — встромляти) — вироб­лені суспільством норми поведінки. За ступенем ритуалізації поведінки виділяють різні види етикету:

Етикет має багаторівневу будову:

вербальний (словесний) рівень (етикетні вислови привітання, прощання, подяки, вибачення тощо);

паралінгвістичний рівень (темп мовлення, гучність, інтонація);

кінетичний рівень (жести, міміка, пози);

проксемічнийрівень (стандартні дистанції спілкування, почесне місце для гостей тощо).

Своєрідним стрижнем етикету є словесний рівень. Він найповніше репрезентує етнічну самобутність. Кожна мова виробила свою систе­му спеціальних висловів ввічливості — мовленнєвий етикет.

Мовленнєвий етикет — це національно-специфічні правила мов­леннєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і ви­словів, що рекомендуються для висловлення подяки, прощання тощо в різних ситуаціях ввічливого контакту зі співбесідником, зокрема, під час привітання, знайомства, звертання тощо.

Знання правил мовленнєвого етикету виступає не тільки показни­ком зовнішньої культури людини, але й має безпосередній влив на фор­мування її особистості, на виховання високої моралі, духовності 20 . За­своєння національного мовленнєвого етикету, вміння користуватися ним робить спілкування приємним і бажаним. Для ділової людини ко­ристуватися правилами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації є конче необхідно.

29. Культура української мови: довідник / С. Я. Єрмоленко, Н. Я. Дзюбишина-Мельник, К. В. Ленець та ін.; за ред. В. М. Русанівського. Київ: Либідь, 1990. 304 с.

45. Ораторське мистецтво: навч. посібник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец. / Н. П. Осипова, В. Д. Воднік, Г. П. Клімова та ін.; за ред. проф. Н. П. Осипової. Вид. 2-ге. Харків: Одіссей, 2006. 144 с.

  1. Охмуш Г.К. Короткий словник з техніки мовлення. Луганськ: ЛККІ, 2001.
  2. Пономарів О. Культура слова: мовностилістичні поради: навч. посібник. Київ: Либідь, 2001. 240 с.
  3. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: підручник. 3-тє вид., перероб. і доп. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2000. 248 с.
  4. Рудин Л. Б. Основы голосоведения. Москва: Граница, 2009. 104 с.
  5. Сарабьян Э. Актерский тренинг по системе Станиславского: интеллект; воображение; эмоции; метод действенного развития. Москва: АСТ, 2011. 192 с.
  6. Сарабьян Э. Актерский тренинг по системе Станиславского: речь; слова; голос. Москва: АСТ, 2010. 160 с.
  7. Станиславский К. С. Моя жизнь в искусстве // Станиславский К. С. Собрание сочинений: в 9 т. Москва: Искусство, 1988. Т. 1. 622 с.
  8. Струганець Л. В. Культура мови: словник термінів. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2000. 88 с.
  9. Українська література у портретах і довідках: давня література – література ХІХ ст.: довідник / редкол.: С. П. Денисюк, В. Г. Дончик, П. П. Кононенко та ін. Київ: Либідь, 2000. 360 с.
  10. Черкашин Р. Художнє слово на сцені: навч. посібник для інститутів театр. мистецтва, інст. мистецтв, інст. культури, театр. училищ Київ: Вища школа, 1989. 326 с.

Критерії оцінювання знань та вмінь абітурієнта:

Загальний обрахунок рейтингової оцінки відповідей абітурієнтів відбувається за 200-х бальною системою.

Бали 181-200 — виставляються, якщо абітурієнт під час співбесіди знає видатних акторів українського театру, орієнтується в періодах становлення і розвитку вітчизняного сценічного мистецтва. Може розповісти про діяльність актора, режисера, телеведучого, якого має за приклад для наслідування; висловлює припущення щодо власного сценічного амплуа. Передбачається свідоме володіння абітурієнтами такими ключовими термінами сценічного мистецтва. На першому етапі конкурсу абітурієнт демонструє високий рівень культури і техніки мовлення, вміння реалізувати авторський задум, емоційність, урахування жанру твору, розуміння змісту та ідеї твору. Під час виконання етюду (підготовленого вдома та запропонованого комісією) демонструє вміння виконати композицію, віру в запропоновані обставини, виявляє органічність поведінки, рівень уяви та фантазії, ступінь віри, високий рівень пантоміміки.

Бали 153-180 —виставляються в тому випадку, якщо один або два з перерахованих вище пунктів виражені недостатньо яскраво, проте сценічний образ розкритий, абітурієнт у цілому володіє всіма необхідними знаннями і сценічними навичками, знає фахову термінологію.

Бали 124-152 — виставляються в тому випадку, якщо абітурієнт недостатньо яскраво розкрив сценічний образ твору, у нього відсутній цілий ряд необхідних виконавських якостей, його грі властиві дикційна неточність, недостатня свідомість фразування, бідність техніки мовлення, допущено помилки при виконанні літературного твору, моноетюдів, допущено помилки в тлумаченні ключових мистецьких понять.

Бали нижче 124 — виставляються в тому випадку, якщо абітурієнт не розкрив художній образ виконуваного твору, у його грі відсутнє розуміння стильових особливостей і жанрової специфіки та ідеї твору, він не опанував необхідними технічними прийомами перевтілення, не впорався з матеріалами етюдів, припускався численних мовленнєвих помилок і недоліків, виявив нерозуміння суті ключових понять сценічного мистецтва.


Статьи по теме